Все, що від них лишилось

 

− Знаєш, Касі, складається враження, наче я ретельно вишукую їх таких у натовпі. Чи, може, вони самі притягуються до мене.  Зраджені, покинуті, зі зруйнованими мріями й заниженою самооцінкою. Вони з’являються в моєму житті, я піднімаю їм почуття власної важливості, говорю їм про їхню унікальність і про свою любов. А потім зникають невідомо куди.

Марина підводиться з крісла, і пританцьовуючи під «Black beauty» Лани Дель Рей, іде до бузкових полиць, заставлених різними дрібничками.

− Ось все, що від них лишилось, − рука жінки ковзає по фігурці султана. Далі її пальці пробігаються по корінцях трьох новеньких книг: «Немає спогадів без тебе» Сафарлі, «Заїр» Коєльо та «Норвезький ліс» Муракамі.

Касі прикриває очі. Вона не читала тих книжок, але один їхній вигляд наганяє на неї нудьгу. А ще її дратує мерехтливе світло кольорових гирлянд.

У двері дзвонять. Детальніше

Анима

 

Устами младенца глаголет истина. Перед сном открываются тайны светил небесных. Мириады звезд устремляют взгляд вниз, на младенцев, засыпающих на святом одре. Без тени смущения и толики дальновидности рассказывают истории из Вечности мироздания. Не очертая границы между копенгагскими домиками, парижскими новостроями и украинскими дворами. Спит земля. Нависает небо. Звезды говорят. Бог сызнова дает клятву Аврааму. Изведе же его вон и рече ему: воззри на небо и изочти звезды, аще возможеши исчести я. И рече: тако будет семя твое. И верова Авраам Богу, и вменися ему в правду. Детальніше