Трохи про мотив і мотивацію

Плануючи детектив, ви рано чи пізно задумаєтесь над мотивом, адже від нього залежить спосіб дій вашого злого генія. Мотив відповідає на запитання, навіщо мета, тобто навіщо злочин. Різні мотиви одні й ті ж самі злочини (наприклад, вбивства) роблять також різними, накладають свій відбиток. Холодна помста не схожа на лють. Заздрість відрізняється від ревнощів, і злочин, скоєний через жадібність, відрізняється від злочину, скоєного через марнославство.

Важливо чітко з’ясувати для себе істинний мотив і брехливий. Брехливим мотивом завжди виправдовує свої дії злочинний персонаж. Наприклад, він убиває багатія, аби привласнити гроші, і виправдовує це тим, що кілька гривень витрачає на благодійність, церкву… Брехливий мотив тут – зробити щасливими бідних, а істинний – жадібність.

Або один учений убиває іншого, щоб «врятувати науку», проте істинним мотивом є заздрість.

Сищик, розслідуючи справу, має чудово розуміти це. Саме для того, щоб з’ясувати мотив, він звертає увагу на кожну дрібницю з місця злочину. Саме тому злочинець намагається заплутати всіх, вказавши на інший мотив (наприклад, укравши гаманець, хоча скоїв злочин не заради грошей).

Також варто зауважити, що мотиви можуть із часом змінюватися. Чоловік убив коханку через ревнощі, але потім, після вбивства, він забажав також заволодіти її діамантом, виник мотив – користолюбство…

Вам як автору детективів доведеться думати про такі речі, котрі, по суті, є доволі страшними. Вам доведеться зазирнути в темні закутки власної душі, щоб не залишитися відстороненим, правдиво описати стан злочинця, його поведінку. Це трохи лякає, чи не так? Саме тоді важливо не втратити власну, авторську мотивацію. Важливо планувати й писати детектив далі.

Заради цього відкидайте будь-які нотації на кшталт «Який я поганий», або «Як я міг про це подумати?!» Така самокритика трохи недоречна в цьому випадку.

Ви всього лише пишете!

Ви всього лише граєте роль!

Аліса Гаврильченкo