Чому популярний саме детектив, або Докопуємося до коріння

За результатами «Дослідження читання книжок», яке 2014 року провела компанія GFK Ukraine, українці найбільше полюбляють детективи (12%), любовні романи (9%) та класику (6%). Гірка іронія полягає в тому, що якраз саме сучасних українських детективів на сьогодні не вистачає.

Але! Якщо більшості українців подобаються саме детективи й любовні романи, то цілком можливо, що це ваш (взагалі – наш, український) жанр. Про любовний роман тут ми не говоритимемо, однак зауважимо: у детективах зазвичай присутня любовна лінія. Закохувались і доктор Ватсон, і капітан Артур Гастінґс, і навіть сам Еркюль Пуаро, не кажучи вже про інших героїв. Читачі завжди, в кожному творі, шукають емоції, і розумний автор не розчаровує їх. Американський класик Стівен Ван Дайн в одному з «20 правил для тих, хто пише детективи» каже: «Кохання заборонене. Історія повинна бути грою в хованки не між закоханими, а між детективом і злочинцем». Проте це правило, як і більшість інших, порушувалось відомими класиками і порушується досі, що анітрохи не шкодить детективному жанру.

Проте, щоб розумно порушувати літературне правило, варто спершу певний час дотримуватись його. Якщо ви тільки починаєте писати детективи, вам дійсно краще уникати любовної лінії, адже є ризик, що вона затьмарить злочин та розслідування, і вийде не детективний, а любовний роман.

 

Примітка. «20 правил для тих, хто пише детективи» від Стівена Вана Дайна:

  1. Забезпечити читачеві рівні з сищиком можливості розкриття таємниці. Для цього зрозуміло і точно повідомити про всі шляхи викриття.
  2. Стосовно читача дозволені лише такі трюки й обман, які може застосовувати злочинець щодо сищика.
  3. Кохання заборонене. Історія повинна бути грою в хованки не між закоханими, а між детективом і злочинцем.
  4. Ні детектив, ні інший професіонал, який проводить слідство, не може бути злочинцем.
  5. Злочинець повинен бути знайденим за допомогою логічних висновків. Випадкові або необґрунтовані зізнання та збіги неприпустимі.
  6. У детективі не може бути відсутнім сищик, який методично розшукує докази, що допомагають розкрити злочин.
  7. Обов’язковий злочин у детективі — вбивство.
  8. При розкритті цієї таємниці потрібно виключити всі надприродні сили і обставини.
  9. В одній історії може діяти лише один детектив — читач не може конкурувати одразу з трьома-чотирма членами естафетної команди.
  10. Злочинець повинен бути однією з більш-менш важливих дійових осіб, добре відомих читачеві.
  11. Неприпустиме дешеве рішення, внаслідок якого злочинцем виявиться хтось із прислуги.
  12. Хоча у злочинця може бути співучасник, але в основному історія повинна розповідати про викриття однієї людини.
  13. Таємним і кримінальним організаціям немає місця в детективі.
  14. Спосіб здійснення вбивства й методика розслідування повинні бути розумними та обґрунтованими з наукового погляду.
  15. Для кмітливого читача розгадка повинна бути очевидною.
  16. У детективі не має бути літературщини, детальних описів характерів, змалювання обстановки засобами художньої літератури.
  17. Злочинець у жодному разі не може бути професійним злодієм.
  18. Заборонено пояснювати таємницю нещасним випадком або самогубством.
  19. Мотив злочину — завжди особистого характеру, він не може бути шпигунською акцією, міжнародними інтригами, метою таємних служб.
  20. Автору детективу варто уникати будь-яких шаблонних рішень, ідей.

Сучасний західний детектив порушує більшість правил, написаних вище. Вони вважаються застарілими, і до них треба ставитися дуже критично. Проте автору-початківцю такі поради можуть допомогти під час літературних вправ. Варто зауважити, що деякі правила (№4, №15) актуальні досі.

Ми вже знаємо, що детективний жанр належить до пригодницької літератури. Пригода сама по собі викликає певний захват, цікава, бо незвична, навіть якщо неприємна (а пригоди у детективах майже завжди неприємні, починаючи зі вбивства). Однак якби читачів цікавило лише це, детективний жанр не виокремився би з пригодницького і не затьмарив би його.

Насамперед детектив – справедливість. Хоч якими б жахливими не були злочини, читач вірить, що винного знайдуть і покарають. У реальному житті людина може не покладатися на закон, навіть порушувати його, проте закон і справедливість не завжди тотожні поняття. Головний герой, вбиваючи злочинця, порушує закон, але не справедливість. Відпускаючи злочинця, якщо той, наприклад, помстився за вбиту матір, головний герой діє насамперед не з огляду на закони, а зважаючи на справедливість. Але чи тільки справедливість приваблює читачів?

Якщо зазирнути ще глибше, за своєю природою, людина є мисливцем. Сама еволюція створила нас, людей, для того, щоб ми бігали джунглями, шукали, полювали і святкували перемогу. Наші давні предки змагалися з шаблезубими тиграми і грізними мамонтами, рятуючи рідних. Сучасний сищик також полює, але вже не на тварин (хоча у першому в історії літератури детективі «Вбивства на вулиці Морг», який написав засновник жанру Едґар Аллан По, саме тварина виявилась злочинцем). Давні предки вижили завдяки розуму. Сучасний сищик також виживає завдяки своєму розуму. І полює теж у джунглях, лише в кам’яних, в сучасному місті.

Можна сказати, детектив – це жанр, що досконально описує природу людини. Людини, яка вбиває. Людини, яка рятує. Людини, яка шукає справедливості. Людини, яка розслідує вбивство, живе за законами мисливства, на повну силу. Еволюцію не обманути, і детектив нагадує нам про давні часи, коли створювалися перші міфи. Це можна назвати тугою за тим, що знала стародавня людина, котру аж ніяк не уявити нещасним голодним селянином, змушеним орати й орати на полі, та ще й сплачувати данину. Людина є мисливцем, воїном, так було задумано природою.

Як і притча, детектив містить у собі мораль, хоч ці жанри й розрізняються. І притча пояснює мораль, тоді як детектив пояснень не потребує, він зрозумілий навіть дитині – недарма величезну популярність мають дитячі та пригодницькі детективи.

Ось чому настільки популярний детектив і серед дорослих, і серед дітлахів.

Це світло після темряви. Перемога після поразок. Торжество справедливості. Відплата. Ви начебто женетесь за хижаком у лабіринтах омани і вже майже впевнені, що спіймаєте облизня. Але останнє зусилля – і ви хапаєте здобич, і знову світить сонце, і ви живі. Це міф про героя-воїна, що полює на чудовиська і, зрештою, перемагає його.

Такі міфи особливо потрібні у важкі, химерні часи. Детективи Агати Крісті рятували від відчаю англійців, коли Англія ніяк не могла повернутися до нормального життя після Першої світової, рятували, бо змушували повірити в себе. Круті детективи Реймонда Чендлера рятували американців у часи Великої депресії, бо змушували повірити в себе. Сьогодні, коли Україна постраждала від гібридної війни з Росією, детективи просто необхідні українцям – і на фронті, і в тилу.

Завдання. Порівняйте 20 правил Стівена Вана Дайна, згаданих вище, з 10 заповітами Рональда Нокса, що прославили письменника як людину, котра досконально знає жанр детектив.

  1. Злочинцем має бути хтось, хто згаданий на початку роману, але ним не повинна виявитися людина, за плином чиїх думок читачеві було дозволено стежити.
  2. Як щось саме по собі зрозуміле виключається дія надприродних або потойбічних сил. 
  3. Не допускається використання більш ніж одного потайного приміщення або таємного проходу.
  4. Неприпустимо використовувати досі невідомі отрути, а також пристрої, що вимагають довгого наукового пояснення наприкінці книги.
  5. У творі не повинен фігурувати китаєць.
  6. Детективу ніколи не повинен допомагати щасливий випадок; він не повинен також керуватися підсвідомою, але вірною інтуїцією.
  7.  Детектив не повинен сам виявитися злочинцем.
  8. Натрапивши на той чи інший шлях до розгадки, детектив зобов’язаний негайно подати його для вивчення читачеві.
  9. Дурнуватий друг детектива, Ватсон, так чи інакше не повинен приховувати жодних міркувань, що спадають йому на думку; за своїми розумовими здібностями він повинен трохи поступатися – але тільки зовсім трохи – середньому читачеві.
  10.  Нерозрізнені брати-близнюки і взагалі двійники не можуть з’являтися в романі, якщо читач належним чином не підготовлений до цього.

Аліса Гаврильченкo