Чому популярний саме детектив, або Докопуємося до коріння

За результатами «Дослідження читання книжок», яке 2014 року провела компанія GFK Ukraine, українці найбільше полюбляють детективи (12%), любовні романи (9%) та класику (6%). Гірка іронія полягає в тому, що якраз саме сучасних українських детективів на сьогодні не вистачає.

Але! Якщо більшості українців подобаються саме детективи й любовні романи, то цілком можливо, що це ваш (взагалі – наш, український) жанр. Про любовний роман тут ми не говоритимемо, однак зауважимо: у детективах зазвичай присутня любовна лінія. Закохувались і доктор Ватсон, і капітан Артур Гастінґс, і навіть сам Еркюль Пуаро, не кажучи вже про інших героїв. Читачі завжди, в кожному творі, шукають емоції, і розумний автор не розчаровує їх. Американський класик Стівен Ван Дайн в одному з «20 правил для тих, хто пише детективи» каже: «Кохання заборонене. Історія повинна бути грою в хованки не між закоханими, а між детективом і злочинцем». Проте це правило, як і більшість інших, порушувалось відомими класиками і порушується досі, що анітрохи не шкодить детективному жанру.

Проте, щоб розумно порушувати літературне правило, варто спершу певний час дотримуватись його. Якщо ви тільки починаєте писати детективи, вам дійсно краще уникати любовної лінії, адже є ризик, що вона затьмарить злочин та розслідування, і вийде не детективний, а любовний роман.

 

Примітка. «20 правил для тих, хто пише детективи» від Стівена Вана Дайна: Детальніше

Увага! Початок нового конкурсу короткої детективної прози «Різдвяний детектив»!

Умови конкурсу:
– До розгляду прийматимуться оповідання у жанрі детективу і будь-якому детективному піджанрі (наприклад, фентезійний детектив, містичний детектив, історичний детектив тощо). Головне: дія має відбуватися взимку. Можна описувати як сучасне Різдво зі вбивством, так і не сучасне, а в минулому чи майбутньому… або навіть на іншій планеті.
– Максимальна кількість слів – 5 000.
– Приймаються твори, написані українською мовою.
– Дедлайн надсилання творів – 30 грудня 2016 року. Детальніше

Увага! Початок конкурсу короткої детективної прози “Це ж елементарно, сер! 4.0”

Друзі!
Наш третій конкурс короткої детективної прози успішно завершився. В результаті, найкращі твори увійшли у збірку «Без терміну давності». З питань придбання книги звертайтеся, будь ласка, до арт-директора ГО “Агенція культурного розвитку” – Зої Волошиної (контакт у Facebook https://goo.gl/Mlnt4A).
Але ми бажаємо далі працювати та розвивати детективний жанр в Україні.
Саме тому оргкомітет ЛітМайданчика (проект “Агенції культурного розвитку”) підготував для вас продовження проекту “Це ж елементарно, сер”, який стартує 1 листопада 2016 року.
Умови конкурсу “Це ж елементарно, сер! 4.0″:
– До розгляду прийматимуться оповідання написані у жанрі ретро-детективу.
– Максимальна кількість знаків – 30 000.
– Приймаються твори написані українською мовою.
– Дедлайн надсилання творів – 15 січня 2017 року.
Переможець отримає грошову винагороду у розмірі 1000 гривень.
Найкращі детективні історії вийдуть окремою книгою.
Конкурс відбуватиметься у два тури:
Журі першого туру: засновники ГО “Агенція культурного розвитку” – Зоя Волошина, Світлана Бульбак, Лола Ташматова, Анна Демченко, Аліса Гаврильченко, під керівництвом директора ГО – Вікторії Михайлової.

Журі другого туру: відомий письменник, автор українських детективів Андрій Кокотюха, відомий львівський письменник, переможець конкурсу „Коронація слова“ Богдан Коломійчук, письменник, перекладач та видавець Антон Санченко, український письменник, журналіст, науковець, педагог В´ячеслав Васильченко та директор ГО “Агенція культурного розвитку” Вікторія Михайлова.

Приєднуйтесь до продовження нашого проекту короткої детективної прози «Це ж елементарно, сер!».
Контактна особа – Вікторія Михайлова:
у Facebook Vita My (https://www.facebook.com/vita.my.37)
FB група ЛітМайданчика (https://www.facebook.com/groups/Litmajdanchik/)
Надсилайте Ваші оповідання через форму на сайті http://www.lit-md.org/submit

Вимоги до оформлення оповідання: текст у редакторі Microsoft Word; шрифт – 12; інтервал – 1,5; усі поля – 2 см.; гарнітура Times New Roman. У текстовому файлі вказуйте Ваше ім’я та прізвище, електронну адресу, телефон (перед назвою – вгорі справа). Обов’язково вказуйте назву твору.
Оргкомітет залишає за собою право не розглядати тексти, які не відповідатимуть вищезазначеним вимогам.

уривок з дебютної збірки Алли Дорош “Баобаб та інші історії” у виконанні Зої Волошиної

Вже скоро – скоро ми матимемо можливість придбати дебютну збірку Алли Дорош на Форумі Видавців у Львові. Але про що йдеться у цій книзі? Про Африку? Про світ рослин? Ні, це не підручник з ботаніки.

Це збірка історій, історій про сусідів, екваторіальну Африку та Майдан. Ця книга є спільним проектом письменниці Алли Дорош, літературної платформи ЛітМайданчик та видавництва “Електрокнига”.

А щоби прикрасити Вам час чекання, ми зняли відео з уривками різних оповідань. Перший уривок презентує арт-директор ЛітМайданчика, поетка Зоя Волошина.
Читаймо, бо ми цього варті!

В пошуках інтонації

Інтонація – чи не найголовніша річ у прозі, попри те, що про неї майже ніхто з критиків ніколи не пише. Пишуть про сюжет, фабулу, інтригу, персонажів, діалоги і таке інше. Між тим, навіть з анекдотів відомо, як важливо, з якою інтонацією написане оголошення „ПІВА НЄТ!” на кіоску. Сивочолий метр дитячої літератури Всеволод Нестайко колись дякував менш іменитому своєму колезі за позичену в того інтонацію малолітнього хвалькуватого хулігана, з якої виросли його класичні „Тореадори з Васюківки”. Не за сюжет, геть інший, не за персонажів, геть несхожих, – за інтонацію оповідача, яка якомога краще придалася до історії про сільських тореадорів. З неї саме по собі виписалось перше оповідання, а там і вся книжка, а там і ще дві. Цікаво, чи не втратилась та інтонація в перекладах на 20 іноземних мов. Але то таке. Головне, що попри всі історичні зміни, книжку досі перевидають в Україні, а діти її люблять, попри всі радянські анахронізми, настільки інтонація виявилася щирою.

Детальніше

Баобаб та інші історії. Замість післямови.

Щоб  взнати людину, необхідно з’їсти з нею пуд солі. Або видати її збірку.

Під час cпільної роботи над книгою “Баобаб та інші історії” я спілкувалася з Аллою Дорош не лише на літературні теми. Ми обговорювали різне – від виховання дітей до сучасної моди. Завжди цікаво знати, чим живе, дихає автор, що його турбує та від чого він отримує задоволення. Від себе я можу сказати, що світ Алли Дорош – багатовекторний. Тому не дивно, що у ньому народилася така збірка, як “Баобаб та інші історії”.

Я вирішила занотувати одну з наших розмов. Вона відбулася саме у той момент, коли вичитка верстки майбутньої книги знаходилася на фінальному етапі.  

Тож замість довгої післямови ми вирішили опублікувати коротку розмову з автором.

Приємного читання!

Вікторія Михайлова

Директор ГО “ Агенція культурного розвитку”

Упорядник збірки “Баобаб та інші історії”
Детальніше

short list – результати конкурсу короткої детективної прози “Це ж елементарно, сер! 3.0”

Любі друзі!

Ми це зробили! Конкурс короткої детективної прози “Це ж елементарно, сер! 3.0” закінчився. Ми щиро вдячні Вам за те, що Ви надіслали нам свої оповідання!!!

Детальніше

Петрівна і молоко

Коли наклад нашої газети “Сучасний тугодум” впав нижче точки самоокупності, редактор викликав мене і проказав:

– Швиденько дуй на курси письменників. Раз не йде газета, будемо видавати книжки, які ти напишеш. Тож маєш оволодіти таємницями письменництва, і швиденько. Врахуй, гроші заплачені чималі, тому, не навчившись, не вертайся.

Перший урок літературних премудростей був коротким: метр розповів мені, що у всякого пристойного твору є зав’язка, кульмінація і розв’язка. Потім він стисло змалював відмінності між ними і дав мені завдання написати невеликий твір, враховуючи всю ту письменницьку хитрість, що я від нього почув. 

– Нехай перше твоє оповідання буде неважке, – проказував знавець, підливаючи собі оковиту. –  Ну, наприклад, старенька і молоко. Скажімо, у Петрівни, назвемо її так, скінчилося молоко і їй потрібно піти в магазин. Працюй! – напучував він мене.

Детальніше

Вовняні кульки вуду

 

Франка ніколи не здогадувалася, що її руки можуть так боліти. Тріщинки на червоних від мильної води долонях почали кровити. Пальці ледь тримали голку. Але Франка, повторюючи у голові мантру “ще трохи, і все знову буде добре„, з люттю встромляла голку у волокна вовни, поступово перетворюючи їх на фетрові кульки кольору стиглої трави.

Ще трохи, і все знову буде добре…

Швидкi рухи долонями, майже на межі неможливого.

Ще трохи, і все знову буде…

Кінчик голки зачіпляється за шерстяне волокно i застрягає у кульці.

Ще трохи, і все знову…

Зелена кулька червоніє та набрякає від крові з долонi.

Ще трохи, і все…

Франка широко відкриває очі та перестає хитатися у такт руху руки.

Ще трохи, і…

“А що буде, коли закінчиться це трохи?„ – з’являється у голові підступна думка.

Ще трохи…

Франка починає голосно кричати i звуки, які у цілковитій тиші вириваються з її рота, перетворюються на крики поранених птахів. Детальніше